Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 рр.
Для України ці роки стали часом національноі катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення.
Справжня жорстокість Голодомору полягає тому, що голод не був наслідком стихійного лиха або неврожаю, він став результатом цілеспрямованої политики московського тоталітарного режиму – политики геноціду, терору та вбивства.
Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади цілих районів, заборони виїзду за межи охопленої голодом України, згортанням сільської торгівлі, репресій проти незгодних московський режим створив для українців умови несумісні з життям.
Голод став зброєю масового знищення українців, на довгі десятиліття порушив їх генетичний фонд, зруйнував традиційній устрій українського життя!
За результатами досліджень інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України їм. Михайла Птухи втрати населення України внаслідок Голодомору становлять 4, 5 млн. осіб.
Через дев’ять десятиліть, у нинішній війні, росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору – знищення української нації.
І знову кривавим диктатором зроблено вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.
Геноцид російської федераціі проти українців — це пряме продовження політики російських більшовиків щодо знищення нашого народу.
Наслідок злочинних дій путінської pocii сьогодні е проблеми продовольчої безпеки та загроза голоду у світі.
Єдиним беззаперечним результатом боротьби добра i зла стане перемога України та ïi союзників над тоталітарною кривавою російською державою.
Завтра, 26 листопада, о 16:00 - Загальнонаціональна хвилина мовчання.
Закликаємо кожного долучитися до акції «Запали свічку» та засвітити вогники у вікнах своїх осель як вияв скорботи за загиблими та віри в перемогу України!
Пам’ять людства має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів!
