"Тут немає складної чи нескладної роботи, ми повинні крок за кроком виганяти ворога з нашої землі та наближати нашу перемогу!" - інтерв`ю з воїном бригади "Рубіж"
Дата: 15.04.2023 10:21
Кількість переглядів: 121
«З ворожою піхотою в нас розмова коротка», — воїн Бригади «Рубіж» НГУ
Піхотинець з позивним Гольф вже більше 6 місяців виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку. Крім того, Гольф - парамедик і життя та здоровʼя його побратимів часто залежать від його дій, через що він не має права на помилку.
Закінчивши курси бойового медика, пройшовши відбір до гостомельської бригади, підготовку та бойове злагодження, Гольф вирушив на фронт.
«Страх. Неймовірний страх відчуваєш під час перших вибухів поруч, від того, як працює артилерія, від звуку ворожих танків, від перших поранених… Але полігон дуже допоміг. Під час тренувань може здатися, що це суцільні обмеження, не лишається жодної хвилини на себе. Але згодом ти розумієш, що інтенсивна підготовка загартовує і дозволяє хоч трохи уявити, що тебе чекає на фронті. Через певний час ти звикаєш до того, що відбувається на позиціях. Ворожі обстріли та штурми стають буденністю», - так гвардієць описує свої враження від перших днів перебування на фронті.
Не зважаючи на медичну спеціальність, Гольф разом зі своїм взводом тримає позиції та воює проти ворога, коли це потрібно.
«З ворожою піхотою в нас розмова коротка. Тільки вони починають штурм - одразу отримують по зубах і бажання штурмувати наші позиції відпадає. Ми їх навіть іноді чекаємо. Але недооцінювати ворога не варто. Вони мають досить непогану тактику, все згідно з бойовими статутами. Вміють працювати з перехресним вогнем, комунікують за допомогою радіостанцій, користуються пристроями безшумної стрільби.
Воювати з ними не так легко, як в інтернеті назвати їх «чмобіками». Це армія. Навіть якщо один ворожий піхотинець затискає спусковий гачок та випускає 30 патронів в твоєму напрямку — є висока ймовірність, що якийсь із них у щось влучить, не кажучи вже про цілий ворожий підрозділ».
Під Бахмутом наступальні дії ворога зовсім не виглядають як марш вперед суцільною лінією. Росіяни використовують штурмові групи від 5 до 10 бійців, намагаються маневрувати та обходити наші позиції з флангів, вдаються до інженерних хитрощів. Наприклад — до швидкокопання одиночних окопів для наближення до наших позицій.
«Одного разу ми засікли групу противника на відстані близько трьохста метрів, добряче їм насипали. Але мої товариші були дуже здивовані, бо поки ми намагалися зупинити одну групу, друга підповзла на відстань до 130 метрів. З упевненістю можу сказати, що з другої групи окупантів 7-8 точно поїдуть додому в пакетах. Може один лиш міг вижити».
Бойовий дух Гольфа допомагають підтримувати його побратими. Вони разом з ним долають усі труднощі, з якими піхотинці зустрічаються протягом війни.
«Мене мотивують мої товариші, мій взвод. Мені подобаються мої командири, які за нас переживають. Ще жодного разу я не бачив командирів, які би посилали нас на смерть.
Були і справді важкі завдання, але ми розуміли це, від нас нічого не приховували. Це війна! Тут немає складної чи нескладної роботи, ми повинні крок за кроком виганяти ворога з нашої землі та наближати нашу перемогу!»
